Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року Справа № 910/10423/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Панова І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Погребняк В.Я.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "НТЦ "Энергия"на рішеннягосподарського суду м. Києва від 16.06.2014 рокута постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 рокуу справі№ 910/10423/14 господарського суду м. Києваза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НТЦ "Энергия"доПублічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ"про розірвання договору та стягнення 3 132 005, 85 грн,за участю представників сторін: від Товариства з обмеженою відповідальністю "НТЦ "Энергия" - Смарчевська Я.В., дов. б/н від 16.04.2014 року; від Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" - Ларченко І.М., дов. № 10/00-124 від 08.07.2014 року; Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" - Соловйова Н.А.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НТЦ "Энергия" (далі - ТОВ "НТЦ "Энергия") звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" (далі - ПАТ "БАНК ФОРУМ") про розірвання договору та стягнення 3 132 005,85 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.06.2014 року у справі № 910/10423/14 (суддя - Лиськов М.О.) у задоволенні позовних вимог ТОВ "НТЦ "Энергия" відмовлено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року у справі № 910/10423/14 (головуючий суддя - Тарасенко К.В., суддя - Гончаров С.А., суддя - Самсін Р.І.) апеляційну скаргу ТОВ "НТЦ "Энергия" залишено без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 16.06.2014 року у справі № 910/10423/14 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду м. Києва від 16.06.2014 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року у справі № 910/10423/14, ТОВ "НТЦ "Энергия" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 16.06.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року у справі № 910/10423/14 скасувати. Передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

ПАТ "БАНК ФОРУМ" подав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу ТОВ "НТЦ "Энергия", в якому просить її відхилити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити в силі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ "НТЦ "Энергия" до ПАТ "БАНК ФОРУМ" про розірвання договору та стягнення 3 132 005,85 грн., суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач є кредитором банку, на якого поширюються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Зокрема, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 29.09.2006 року між ТОВ "НТЦ "Энергия" та ПАТ "БАНК ФОРУМ" (правонаступником Акціонерного комерційного банку "Форум") укладено договір банківського рахунку № 18/13 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору відповідач відкрив позивачу поточний рахунок для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов Договору та законодавства України, зобов'язався приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком, а позивач - оплачувати надані послуги на умовах договору.

16.04.2014 року позивач звернувся до відповідача з заявою про закриття рахунку та перерахування залишку коштів на рахунок в іншому банку.

Положеннями ч. 1 ст. 1075 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час.

У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. З ст. 1075 ЦК України залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Положеннями п. 20.6 Постанови Правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492 "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах" передбачено, що банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо.

Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви.

Згідно з п. 3.3.4 Договору відповідач зобов'язався за розпорядженням позивача видати або перерахувати з його рахунку кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, за умови його подання в операційний час.

Положеннями розділу 7 Договору встановлено, що строк дії Договору становить з дня його підписання сторонами на невизначений строк і діє до припинення Договору за домовленістю сторін, чи у випадках, передбачених чинним законодавством.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.03.2014 року № 14 у ПАТ "БАНК ФОРУМ" запроваджено тимчасову адміністрацію з 14.03.2014 року по 13.06.2014 року.

Наслідки запровадження тимчасової адміністрації регулюються ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452).

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону № 4452 під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема:

задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

Пунктом 1 ч. 6 ст. 36 Закону № 4452 передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

У розумінні п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452 вкладниками визнаються лише фізичні особи (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності).

У відповідності до вимог ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Згідно зі ст. 2 Закону № 4452 під поняттям вкладник розуміється фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Оскільки, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є кредитором банку, на якого поширюються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що не можуть бути задоволені вимоги позивача (у т.ч. спірні) до відповідача під час запровадження у нього тимчасової адміністрації, а відповідно підстави для задоволення позову відсутні.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Однак, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, позивач не позбавлений можливості захистити свої права на грошові кошти, які знаходяться на рахунку у банку відповідача, в порядку п. 3 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" шляхом звернення до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про продовження здійснення банком операції з перерахування спірних сум або в порядку розділу VII Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у разі прийняття рішення про ліквідацію банку.

Згідно зі ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НТЦ "Энергия" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду м. Києва від 16.06.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року у справі № 910/10423/14 залишити без змін.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді: Білошкап О.В. Погребняк В.Я.